Лимонний сум

1 хв читання Жовтий слон

На столі лежить лимон,
Кислий, кислий.
Його менша сестра
Гризла, гризла.
Їй без цукру цей лимон
Не смакує.
І від цього він,
Напевно, сумує.

Ось лежить собі
Такий жовтобокий,
Такий кислий
І такий одинокий.
Пожалію я його, відігрію,
Неодмінно я його звеселію.

Мамі важко таке зрозуміти,
Як з лимоном найкраще дружити.
Можна з цукром,
А можна і з чаєм.
Смак у лимона тоді
Надзвичайний.

Про цей вірш

Добрий і веселий вірш про самотній кислий лимон, якого хочеться пожаліти та розвеселити. Адже навіть із таким кислим другом можна порозумітися, якщо додати трохи цукру, чаю, тепла й дитячої фантазії.