Коала

1 хв читання Жовтий слон

Сіра крихітка коала
Цілий день з ляльками грала,
Ще скакала та стрибала,
Зовсім не відпочивала.
І тому мала коала
Трохи враз не задрімала.

Уляглася на подушку
Круглим пузиком
Та вушком.
Але так лежати прісно,
Краще з мамочкою, звісно.

Мама - гілка евкаліпту,
І до неї так і липнуть
Лапки крихітки коали,
Щоби мама похитала.

Повисіти?
Справді можна!
Посвистіти?
Також можна!
Кожна мама,
Справді,
Кожна! -
Евкаліпт непереможний!

Тільки мама,
Просто мама,
Ні, не гілка,
Не коала,
Цілий день не сумувала,
Гри цієї не сприймала.
Й тих ідей на евкаліпті,
Де, немов на клей, прилипла
Сіра крихітка коала,
Та, що не відпочивала.

Мама крихітку голубить,
Через те, що дуже любить.
Пожаліє, похитає -
І коала засинає...
Тс-с-с-с...

Про цей вірш

Теплий і кумедний вірш про маленьку коалу, яка цілий день гралася й стрибала, а засинати захотіла лише біля мами. Про дитячу невтомність, мамині обійми та особливе відчуття затишку, коли мама поруч.