Назад до списку віршів Вірш

Ведмедик

1 хв читання Жовтий слон

Ведмідь великий
Ліг навскіс,
Втомився звір з дороги.
Сюрчить кирпатий чорний ніс
На сміховинній морді.

І під сюрчання ведмежа
У тиші серед неба
Зірками ніченька пливла,
З’являлися планети.

А клишоногий мирно спить,
Солодку смокче лапу
І заколисливо сюрчить.
Ведмідь, напевно, тато.

Та поряд з білим ведмежам,
Під сніжним покривалом,
Сопе іще одна душа.
Ні, цей ведмедик - мама!

Нехай далеко до весни
Та вкритий снігом ґанок,
Так добре вдвох дивитись сни,
Як настає світанок.

Про цей вірш

Веселий вірш про дівчинку, яка перед сном ніяк не може перестати розмовляти, сміятися й вигадувати нові причини не засинати. Та мамині обійми й колискова зрештою приборкують маленьку стрекотушку.