Я читала ві́рші про війну...
Це було примарне та далеке.
Бо то інших клали у труну,
Бо по іншим плакали смереки.
То було про когось, то в кіно:
Про бої, про вибухи, гармати.
Начебто не з нами, бо давно.
Брат тоді не був у ролі ката.
Я читала ві́рші про дітей,
Про чуже зруйноване дитинство.
Я читала ві́рші про людей,
Про життя, коли стріляють німці.
А тепер і я пишу вірші́...
Про війну, зруйноване дитинство...
Та щоразу чую у душі
Тую велич слова - українці.
28.04.2023
Про цей вірш
Вірш про те, як війна з далекої історії раптом стала особистою реальністю. Те, що колись існувало лише у книжках і кіно, увійшло в життя сучасних українців, змінивши саме сприйняття слів «війна», «діти», «люди» й «українці».
Інші вірші
Усі вірші →А тепер і я пишу вірші́... Про війну, зруйноване дитинство...
