Я знов і знову бачу на папері,
Як ходить слово мовою вірша,
Немов митець яскравою пастеллю
Малює світ, без жодного штриха.
У кожній строчці, у строфі у кожній
Побачить хтось приховане, своє.
І ці слова, неначе подорожник,
Поет палкому серцю простягне.
Мені все це знайоме, рідне дещо,
Коли думки спиняються на мить,
Щоби збагнуть віршоване безмежжя,
Як в ньому слово щире майорить.
Тому читаю вірші на папері,
Пишу свої в старенький телефон,
Малюю світ словесною пастеллю,
Серед тонів, знаходячи півтон.
P.S.
І може в цьому сенсу вже немає,
Бо що вірші, коли навкруг ТікТок?
Але для мене вірш - частинка раю,
Прихована старанно поміж строк.
Про цей вірш
Вірш про любов до поезії та особливу силу слова. Про те, як поет створює власний світ із рядків, знаходить у словах відтінки почуттів і продовжує писати навіть у час, коли навколо панує культура швидкого контенту.
Інші вірші
Усі вірші →Але для мене вірш - частинка раю, Прихована старанно поміж строк
