Поспіла черешня, та клоняться віти
Під важкістю ягід аж вниз до землі.
Нема кому їсти - роз'їхались діти,
Розбіглись по світу. Втекли від війни.
Але як втекти, як щораз накриває
Ця туга щемлива? Болить повсякчас.
А вдома черешня в траву опадає,
Як згадка про мир, що був вкрадений в нас.
04.06.2024
Про цей вірш
Щемливий вірш про дім, розлуку та родини, які війна розкидала по світу. Стигла черешня, яку нікому зібрати, стає символом мирного життя, рідної землі й туги за тим, що було відібрано війною.
Інші вірші
Усі вірші →Пишу серцем те, що хоче бути почутим.
