Ми всі об'єднані війною.
Є спільна в нації біда.
Одні на всіх джерела болю
Та спільна «русская чума».
Вона летить, немов комета,
Вогнем вкриваючи зірки.
Чума кидає в нас ракети,
Руйнує хати та дахи.
І я не знаю, скільки треба
Ще покалічити життів,
Щоб перестав летіти з неба
Дощем «Кинджалів» «руський мір».
Вони кричать, що це свобода,
Що ми незрячі, ми сліпі.
Та всі ми ходимо під Богом,
І зверху видно всі гріхи.
Чума їм голову туманить.
Отрута слів її п'янка.
Хоча брехня людей дурманить,
Та правда все ж таки гірка.
Як прийде наша Перемога
У цій безглуздішій війні,
Кати, звернітеся до Бога,
Бо Бог прощає, люди - ні.
28.01.2023
Про цей вірш
Емоційний вірш про спільний біль українців, яких об’єднала війна. Про руйнування, втрати й російську пропаганду, а також про віру в перемогу, правду та неминучу відповідальність за скоєне.
Інші вірші
Усі вірші →Бо Бог прощає, люди - ні...
