Ми воюєм за землю.
Є дві сторони.
Але дуже різняться причини.
І не завжди вдається лишатись людьми,
Як жінкам і, так само, мужчинам.
Мені гидко від того,
Що коїть орда,
Що моїми полями ступає,
Що за землю так легко руйнує життя
Й тих, хто мовчки за цим споглядає.
ТИ, хто з горем прийшов
До садів та ланів,
Хто руйнує поля й білі хати,
Що ти в землях моїх українських знайшов?
Ти за надра прийшов убивати?
Ми ж воюєм за НАШІ
Поля та сади,
За лани, за городи, за хати,
За усе все, що зводили наші діди,
І веліли всім серцем плекати.
Так, ми плачемо,
Гинемо в цьому бою,
Але йдемо вперед, бо так треба.
Бо якщо не любить Батьківщину свою,
Як тоді поглядати у небо?
Про цей вірш
Вірш про принципову різницю між загарбником і тим, хто захищає свою Батьківщину. Українці борються не за чуже, а за власні поля, сади, домівки, мову, землю предків і право жити на ній вільно.
Інші вірші
Усі вірші →Бо якщо не любить Батьківщину свою, Як тоді поглядати у небо?
