Коли настане світанок
І зійде нарешті сонце,
Я вийду в сорочці білій,
З букетом блакитних квітів.
Тебе обійняти зранку,
Побачивши крізь віконце,
Як йдеш ти злегенька сивий -
Куди ж ту війну подіти?
Я вийду. Я буду бігти,
Взуття позабувши вдома,
Побачивши на світанку
Тебе, наче уві сні.
Аж раптом проснуться діти,
Здійметься щасливий гомін,
Бо тато іде до ґанку -
Нарешті кінець війні.
17.08.2022
Про цей вірш
Зворушливий вірш про очікування коханої людини з війни. Про мрію одного ранку побачити її живою біля рідного дому й разом із дітьми нарешті усвідомити: війна закінчилася.
Інші вірші
Усі вірші →Пишу серцем те, що хоче бути почутим.
