Я - океан.
Глибокий та безмежний.
Солоних сліз безкраїй океан.
Моя душа у ньому, наче вежа,
Немов маяк.
А може, це вулкан?
Я бачу день, що з сонцем на світанку
Горить вогнем,
Підводиться з-за хвиль,
Що надає надію людству зранку,
Що притупляє на години біль.
А потім ніч.
І знову все по колу.
І вже не бачиш відблиску зірок.
Я - океан,
Той, що не має дому.
Я - океан розгублених думок...
Та все одно
У мене є надія,
Що з океану
Виникло життя.
Я - океан, що народився з мрії
Моїх батьків про крихітне дитя.
Я - океан.
Глибокий та безмежний.
Хоч наді мною з хмар лунає грім,
Хтось бачить шторм,
Але я бачу вежу.
Бо саме в ній
І є мій справжній дім.
02.10.2022
Про цей вірш
Глибокий ліричний вірш про внутрішній світ людини, сповнений болю, надії, спогадів і мрій. Образ океану стає символом безмежної душі, а маяк серед хвиль - внутрішнім домом і світлом, яке допомагає вистояти навіть під час найсильнішого шторму.
Інші вірші
Усі вірші →Я - океан, що народився з мрії
