Напевно, ми з різних планет.
По-різному бачимо речі
В буденному. Навіть як плед
Собі натягнути на плечі.
Та це все банальне, пусте.
Чи бачиш ти диво цілюще
У тому, як квітка цвіте?
Як краплі стікають в калюжі?
О, ні, це не сирість, не бруд.
Є в цьому божественна казка:
Земний, самовідданий труд,
Невпинна, турботлива ласка.
А хмари! Ти тільки вдивись!
Думками поринь в цю пухнастість!
О, диво небесне, здійснись!
Дощем проливаючи радість!
На цілу безкраїсть земель,
На трави, на води, на хащі,
На силу-силенну людей,
Щоб стали ми трішечки краще.
Щоб, вмившись водою із хмар,
Із неба, із Божого краю,
В людей обернувшись з примар,
Дізнались, що мешкаєм в Раї.
Відчули сердечне тепло,
Відкрившись душею до світу,
Щоб стало навколо світло,
Щоб в мирі росли наші діти.
Ми, люди, - створіння земні,
Ніщо нам земне не чужинне.
Але, якщо вдуматись, ми -
Велика всесвітня родина!
Ми просто забули секрет,
Змішавши під масками ролі,
Хай навіть ми з різних планет,
Та можемо жити в любові.
11.05.2026
Про цей вірш
Філософський вірш про здатність бачити диво у звичайних речах: дощі, хмарах, квітах і самому житті. Про любов до світу, внутрішнє світло та усвідомлення того, що всі люди - частина однієї великої всесвітньої родини.
Інші вірші
Усі вірші →Хай навіть ми з різних планет, Та можемо жити в любові
