Промінчик сонячний лоскоче,
До щічок доторкнутись хоче,
Щоби кожнісінькій дитині
Лишити трішки ластовиння,
Неначе рій яскравих мушок
Біля очей та біля вушок.
Та навіть кращий у світі носик,
Такий допитливий кирпосик,
Вкриває купа цяточок -
Яскравих гарних зірочок.
Тих, що під сонечком літали,
Всю позолоту позбирали,
Аж раптом дружно полетіли,
На дітлахів кумедно сіли,
Укривши щічки діточок
Мільйоном справжніх зірочок.
Про цей вірш
Сонячний і грайливий вірш про дитяче ластовиння. Маленькі цяточки на щічках і носиках перетворюються на золоті зірочки, які назбирали сонячного світла й кумедно розсілися на обличчях дітлахів.
Збірка
Вірш входить до книги «Жовтий слон». Тепла збірка дитячих віршів про родину і маленькі дива
Дізнатися більше про книгу
Пов'язано з цим віршем
Усі формати →Інші вірші
Усі вірші →Пишу серцем те, що хоче бути почутим.