Лунають сирени,
Втомилась земля.
Із нею, напевно,
Втомилась і я,
Бо важко іти,
Коли множиться лють, -
А в небі «мопеди»,
Мов бджоли, гудуть.
Хоч воля зміцнилась,
Та тіло тремтить.
Живуть українці,
Цінуючи мить.
Заради любові,
Заради дітей,
Заради свободи,
Заради людей,
Що стійко чекають
Чарівного дня,
Коли пролунає:
«Скінчилась війна!»
І будуть обійми,
І радості мить.
Від цього бажання
Аж серце тремтить!
Так хочеться волі
Для рідних земель!
Так хочеться волі
Для рідних людей!
Щоб серцем припасти
До їхніх сердець
І бігти полями
До них навпростець!
Зібратись разом
За родинним столом...
Ці мрії сьогодні
Не бачаться сном.
Бо кожна дорога
На нашій землі
Нам шле перемогу
Та пекло орді.
28.04.2023
Про цей вірш
Вірш про втому від війни, тривоги й постійну небезпеку, але водночас - про силу продовжувати жити. Про любов, дітей, свободу та найзаповітнішу мрію українців - почути слова: «Скінчилась війна!»
Інші вірші
Усі вірші →Пишу серцем те, що хоче бути почутим.
