Май власну думку

Для дітей 5-10 років 1 хв читання Чарівний ліс правдивих історій

Лисиця у своїй оселі
Зеленим фарбувала двері.
Аж раптом - хоп! - невмілим рухом
Пофарбувала власні вуха.

І як Лисиця їх не терла,
Зелена фарба, мов завмерла,
Не йде із вух, як ти не три,
Хоч вже бери та й так ходи.

Ну що ж, подумала Лисиця,
Причепурюся, як годиться,
Бо вже не бігти ж за край неба.
Зелені вуха? То так треба!

Так і зробила. Одяглася
Та в ліс Лисиця подалася.

Ішла доріжкою недовго,
Аж раптом зустрічає Вовка:
- Лисице, гей, кума, послухай!
У тебе всі зелені вуха!

- Це, Вовче, знай, остання мода,
Зелений - мов сама природа!
Хто вуха власні не фарбує,
Той поза модою крокує.

Злякався Вовк, побіг до хати
В зелений вуха фарбувати.
Та щоб іще моднішим стати,
Пофарбував ще синім лапи.

Ідуть удвох уже красиві -
Зелені вуха, лапи сині.
Аж раптом Олень йде рогатий,
Ну й він почав про все питати.

Почув про моду - і до хати
Рожевим роги фарбувати!

Вже утрьох йдуть по діброві,
Всі модно різнокольорові.
І кожний, хто про моду слухав,
Біг фарбувати власні вуха…

Не кожен сам себе питав:
- Хіба це мода? Хто сказав?
Щоб інших не копіювати,
То треба власну думку мати.

Про цей вірш

Кумедна історія про Лисицю, яка випадково пофарбувала вуха зеленим і оголосила це новою модою. Інші звірі одразу почали її наслідувати, навіть не замислившись, чи подобається їм така ідея. Вірш вчить дітей не копіювати інших автоматично, ставити запитання та формувати власну думку.