Що то за конячки білі
Гарцювали в небі синім?
Без «Но! Но!»,
Без «І-го-го».
Наче біле полотно.
Без «Но! Но!»?
Без «І-го-го»?
Ти їх бачив крізь вікно?
Так, було у небі диво:
Білі коні,
Біла грива.
Бігли коні уночі,
Проливаючи дощі.
Я таких коняток знаю,
З ними також я літаю!
З ними коником регочу,
Залишати їх не хочу.
Як в дитинстві
Наодинці
Можна хмарами іти.
Потім злізти по драбинці,
Щоб веселку віднайти.
Роздивлятися краплинки
Океанів та морів,
Що сховались у хмаринках,
Наче в гривах скакунів.
Про цей вірш
Фантазійний вірш про білі хмаринки, які в дитячій уяві перетворюються на небесних коней. Разом із ними можна літати, шукати веселку й роздивлятися краплинки океанів і морів, заховані у хмарних гривах.
Збірка
Вірш входить до книги «Жовтий слон». Тепла збірка дитячих віршів про родину і маленькі дива
Дізнатися більше про книгу
Пов'язано з цим віршем
Усі формати →Інші вірші
Усі вірші →Пишу серцем те, що хоче бути почутим.