Якщо сонце вгамувалось,
За смереку заховалось,
Це сигнал, що дитинчата
Мають всі лягати спати.
Тільки я не хочу спати,
Я бажаю пустувати!
Щойно ляжу на подушку,
Я стаю, мов стрекотушка.
Може, я, як позіхаю,
Стрекотушки всі з’їдаю?
Вже й стомилась, хочу спати.
Як мені не стрекотати?
То смішинка пригадалась,
То само застрекоталось,
Почало свербіти вухо,
Потім в дім влетіла муха.
Або просто на подушку
Примостилась стрекотушка.
Що ж робити?
Як же бути?
Як із цим мені заснути?
Так вести себе не гоже.
Може, мама допоможе?
Мама доню обіймає,
Колискову заспіває -
Стрекотушка вгомониться,
Мама поряд - краще спиться.
Про цей вірш
Веселий вірш про дівчинку, яка перед сном ніяк не може перестати розмовляти, сміятися й вигадувати нові причини не засинати. Та мамині обійми й колискова зрештою приборкують маленьку стрекотушку.
Збірка
Вірш входить до книги «Жовтий слон». Тепла збірка дитячих віршів про родину і маленькі дива
Дізнатися більше про книгу
Пов'язано з цим віршем
Усі формати →Інші вірші
Усі вірші →Пишу серцем те, що хоче бути почутим.