Перейти до вмісту
Зв'язатися зі мною
Назад до списку віршів Вірш

Стрекотушка

1 хв читання Жовтий слон

Якщо сонце вгамувалось,
За смереку заховалось,
Це сигнал, що дитинчата
Мають всі лягати спати.

Тільки я не хочу спати,
Я бажаю пустувати!
Щойно ляжу на подушку,
Я стаю, мов стрекотушка.

Може, я, як позіхаю,
Стрекотушки всі з’їдаю?
Вже й стомилась, хочу спати.
Як мені не стрекотати?

То смішинка пригадалась,
То само застрекоталось,
Почало свербіти вухо,
Потім в дім влетіла муха.

Або просто на подушку
Примостилась стрекотушка.
Що ж робити?
Як же бути?
Як із цим мені заснути?

Так вести себе не гоже.
Може, мама допоможе?
Мама доню обіймає,
Колискову заспіває -
Стрекотушка вгомониться,
Мама поряд - краще спиться.


Про цей вірш

Веселий вірш про дівчинку, яка перед сном ніяк не може перестати розмовляти, сміятися й вигадувати нові причини не засинати. Та мамині обійми й колискова зрештою приборкують маленьку стрекотушку.

Збірка

Вірш входить до книги «Жовтий слон». Тепла збірка дитячих віршів про родину і маленькі дива

Дізнатися більше про книгу
Жовтий слон

Пов'язано з цим віршем

Усі формати  →

Інші вірші

Усі вірші  →

Пишу серцем те, що хоче бути почутим.

Юлія Алексеєнко