Живу собі, пишу вірші
Про те, як сонце зранку сходить...
А далі там, на рубежі,
Чиїсь сини мій край боронять.
Де ж взяти сил, щоб попри все
Цінити мить, коли так близько
Руйнує ворог все твоє?
Коли летять трагічні звістки?
Чужі життя? Ні, всі свої!
За всіх болить! За кожну втрату!
Свої! Брати, батьки, сини!
Війною змучені солдати.
Творець, благаю, збережи
Життя усіх, хто нас боронить!
А тих, хто пав в бою, прийми
До лав нескорених героїв!
19.07.2023
Про цей вірш
Вірш про внутрішній конфлікт між красою звичайного життя та усвідомленням того, що десь поруч триває війна. Це вдячність і молитва за тих, хто боронить країну, та пам’ять про героїв, які вже не повернуться додому.
Інші вірші
Усі вірші →Пишу серцем те, що хоче бути почутим.
