Я не люблю вдягати лати
Про сміливість залишати серце відкритим, не ховатися за захисними латами й відповідати любов’ю навіть на людську жорстокість.

Поезія, яка надихає та зцілює
Про сміливість залишати серце відкритим, не ховатися за захисними латами й відповідати любов’ю навіть на людську жорстокість.
Про силу думок, слів та емоцій і відповідальність людини за світ, який вона щодня створює навколо себе.
Про болісну спробу зрозуміти, звідки беруться війна й жорстокість та чому люди здатні завдавати одне одному стільки зла.
Про щастя, внутрішній вогонь і світло, яке важливо берегти в собі, щоб мати змогу ділитися ним з іншими.
Про маленькі прояви життя й світла, які навіть серед війни допомагають відчувати красу світу та не втрачати надію.
Про бажання повернути час і врятувати загиблих та про відповідальність за те, як ми проживаємо власне життя.
Про любов до поезії, силу слова й особливий світ, який народжується між рядками написаного вірша.
Про повагу до чужої праці й турботи та маленькі щоденні вчинки, які насправді багато говорять про нас.
Про здатність побачити за чужими вчинками душу, життєвий шлях, прихований біль і внутрішню дитину.
Про вміння бачити диво у звичайних речах, відчувати красу світу й пам’ятати, що всі ми - одна велика родина.
Вірші, що стали піснями
ПерейтиПісні у форматі відео
ПерейтиПерсональний вірш для вас
Перейти